Китай - глобальний гравець, який встановлює свої пріоритети в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Стратегічне бачення країни знаходить своє відображення в ініціативі «Один пояс, один шлях» (OBOR), оголошеній в 2013 році президентом Китаю Сі Цзіньпіном. У пресі OBOR часто називають "Шовковий шлях".
Про те, в чому полягає стратегічна важливість України для Китаю, розповіла доцент політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олена Міла в своїй статті для міжнародного інтернет-журналу з актуальної проблематики Азіатсько-Тихоокеанського регіону The Diplomat. Переклад статті зробив ONLINE.UA.
Уряд Китаю вже зробив величезні виділення на OBOR через механізми Азіатського банку інфраструктурних інвестицій ($100 млрд) і Фонд Шовкового шляху($40 млрд). Якщо додати приватні інвестиції, загальний обсяг може легко досягти $1 трлн. Ця ініціатива все ще в розробці, але вже очевидно, що багато азіатських і європейських країн прагнуть бути включеними в Шовковий шлях. Для Китаю, як світової держави, присутність в максимально великій кількості країн є інструментом, за допомогою якого він може чинити непомітний вплив (роблячи країни залежними від торгових шляхів і економіки Китаю).
Деякі країни становлять особливий інтерес для Китаю. І серед них Україна, яка привертає Китай декількома факторами - це географічне розташування України та її потенціал, щоб стати головним транзитним вузлом в межах OBOR, на додаток до угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також сільськогосподарська промисловість України.
Важливе питання географії
Навіть якщо просто дивитись на карту, стає зрозуміло, що Україна є стратегічно розташованою уздовж сухопутного шляху з Китаю до Євросоюзу, що апріорі робить територію України привабливою для великого транзитного вузла. Хоча українська інфраструктура не так розвинена, як у Польщі чи Туреччини, це легко виправити в середньостроковій перспективі. Саме через цю точку зору в грудні 2013 року під час візиту колишнього президента України Віктора Януковича в Китай було підписано ряд угод, в тому числі меморандум про будівництво нового глибоководного терміналу в Криму і реконструкцію Севастопольського морського рибного порту. Крим повинен був стати великим транзитним вузлом, і Китай готовий був інвестувати в нього $13 млрд. Російська анексія півострова поставила хрест на цих планах, але вони можуть відродитися на півдні України, зокрема, в Одеській і Миколаївській областях, де є доступ до Чорного моря.
Китай другий після США найважливіший торговий партнер Євросоюзу, обсяг торгівлі з ним становить 14% від загального обсягу додаткової торгівлі ЄС в 2014 році. Імпорт товарів з Китаю в країни ЄС значно зріс за останній десяток років - з 129,2 млрд євро в 2004 до 302,5 млрд євро в 2014. Обсяг експорту збільшився в більш ніж три рази за той же період і досяг 164,7 млрд євро в 2014 році. Ця тенденція буде тривати, оскільки Євросоюз і Китай прагнуть поглибити торговельні відносини. У цьому контексті, навіть якщо тільки деякі товари шляхом між Китаєм і ЄС проходитимуть через територію України, вона зможе використовувати своє унікальне географічне положення і стати новою важливою транзитною ланкою в Шовковому шляху.
Зона вільної торгівлі з ЄС
З 1 січня цього року Україна і ЄС підписали Угоду про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ГВЗСТ). Євросоюз є найбільшим торговим партнером України: за перші 9 місяців 2015 року 32,9% всього українського експорту товарів пішло в ЄС, який в свою чергу склав 39,1% імпорту України. Україна в ЄС в основному постачає чорні метали, залізну руду, електричні машини і крупи, а імпортує звідти машини, транспортне обладнання, хімікати, текстиль та одяг, а також сільськогосподарську продукцію. У той час як обсяг торгівлі між Україною та ЄС склав 20,4 млрд євро за перші дев'ять місяців 2015 року, є значні можливості для його збільшення в рамках ГВЗСТ.
Для Китаю тут є два елементи, які мають важливе значення - географічна близькість до ЄС і потенціал для інвестицій. Україна орієнтує свою зовнішню і внутрішню політику в бік Європи. Проводячи реформи, Україна запропонує поліпшену прозорість, демократичну відповідальність і верховенство права. Граючи за правилами, Україна буде залучати китайський бізнес в надії інвестувати у виробництво для експорту в ЄС.
Близькість України до ринку ЄС вже виявилася достатньою для деяких китайських компаній, щоб зробити рішучий крок і почати робити бізнес в Україні, не звертаючи уваги на несприятливий інвестиційний клімат наразі. Посольство України в Пекіні вважає, що за станом на 1 жовтня 2015 року обсяг китайських інвестицій в українську економіку склав $22,6 млн - 31% в промисловості, 23% в сільському господарстві, 15% в області транспорту, а також 14% в роздрібній та оптовій торгівлі. За словами генерального директора Китайської торгової асоціації Руслана Осипенка, «нинішній рівень співпраці між Україною і Китаєм здійснюється на основі підписаної в 2011 році Декларації про стратегічне партнерство між двома країнами. Китай спостерігає певний успіх реформ, які виконуються українським урядом. Саме тому китайські компанії не залишають Україну, а зовсім навпаки - об'єдналися і створили Асоціацію комерції Китаю, яка є платформою і мостом для ділових кіл обох країн».
В обхід Росії
Інтерес Китаю в Україні представляє її потенціал бути транзитним вузлом. Зокрема, це має стратегічне значення для майбутніх вантажних поїздів з Європи в Китай і назад.
В кінці січня 2016 року Китай офіційно підтримав
запуск вантажного потяга з України в Казахстан і Китай, в обхід Росії
. Поїзд відправляється з Іллічівська і тримає курс на Грузію, Азербайджан, Казахстан і, врешті-решт, Китай. Він включає в себе
пороми по Чорному морю і Каспийському морю (Іллічівськ - Батумі і Алят - порт Актау)
і є частиною Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту. Весь маршрут в Китай становить 5,475 км. Перший поїзд у рамках пробного пробігу покинув Україну 15 січня цього року і протягом 15 днів досяг казахстансько-китайського кордону. Фахівці кажуть, що буде можливо скоротити час доставки до 9-10 днів.
З березня вантажні поїзди почнуть рух за маршрутом
. Для того, щоб переконатися, що поїзд є конкурентоспроможним у порівнянні з іншими маршрутами (зокрема, через Росію), всі держави-учасники (Україна, Грузія, Азербайджан і Казахстан) підписали протокол про пільгові тарифи. Як сказав міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський, поїзд йтиме в Китай без оглядів і на основі єдиної ставки.
Лю Цинь з посольства Китаю в Україні зазначив, що Китай підтримує цю ініціативу. «Якщо є ринкова потреба. Якщо є попит на ринку, і це економічно доцільно, постачальники з Китаю та інших країн повинні бути зацікавлені. Вони можуть вибрати цей маршрут. Китайські експортери більше стурбовані транспортними витратами і часом доставки. Це особливо важливо при порівнянні його з морським торговим маршрутом. Китайські експортери повинні бути зацікавлені в цьому проекті, але до сих пір їх точка зору невідома ... Коли вантажні збори і терміни поставки стануть конкурентоспроможними, ми можемо очікувати, китайські компанії реагуватимуть».
Минулого місяця Пекін не тільки схвалив запуск поїзда в обхід Росії, а й спільно з українським урядом була створена комісія по життєдіяльності «Шовкового шляху», щоб домовитися про пакет проектів транспортної інфраструктури для збільшення транзитного потенціалу України.
Осипенко визнає, що «згідно з інформацією, отриманою від Міністерства інфраструктури України, європейські компанії, зокрема, австрійські, висловили свою зацікавленість в торговому шляху з Європи в Китай і назад через Україну». Це особливо перспективно, оскільки після завершення реконструкція тунелю Бескид (яка фінансується Європейським інвестиційним банком) і поліпшеннями транспортної інфраструктури між ним і морським портом в Іллічівську під Одесою, у вантажів буде прямий маршрут з Відня через Братиславу до кордону з Україною.
«Тунель Бескид є стратегічним об'єктом інфраструктури, тому що це частина п'ятого пан'європейського транспортного коридору, який проходить через територію Італії, Словенії, Угорщини, Словаччини та України», - сказав доцент Інституту машинобудування і транспорту Микола Осташік.
У той час як тунель розглядається як найважливіша ланка з'єднання Азії з Західною Європою, є також величезний нереалізований потенціал для розширення Шовкового шляху на північ. У Іллічівського порту, який обслуговує залізничну лінію, що проходить між Україною і Китаєм, також є прямі з'єднання для вантажних поїздів з країнами Північної Європи. Наприклад, Литва вже підписала попередній меморандум про співпрацю з вантажним поїздом в Китай з України.
У потягу є високий шанс на успіх, враховуючи, що він може досягти свого призначення протягом десяти днів, що є вельми привабливим для компаній; вигідним є прозорий, оптимізований і єдиний тариф для всіх країн-учасниць; він привертає до себе інтерес постачальників в Європі і Азії.
Постачальник сільськогосподарської продукції
Ще однією привабливою особливістю для Китаю є сільськогосподарський сектор України. У 2015 році Україна обігнала США, ставши номер один постачальником кукурудзи для Китаю. Традиційно в значній мірі залежний від сільськогосподарської продукції США, Китай знижує цю залежність за допомогою української продукції. У 2012 році Україна і Китай підписали контракт на $28 млрд, за яким Україна буде поставляти сільськогосподарську продукцію в Китай в обмін на покупку китайських добрив і сільськогосподарської техніки. У 2015 році Китай став найбільшим імпортером української сільгосппродукції - за дев'ять місяців український експорт зерна в Китай збільшився в 6,6 разів, за інформацією посольства України в Китаї. У тому ж році доступ до китайського ринку отримали 18 українських виробників молочної продукції.
У китайській компанії Noble Agri, яка повністю належить COFCO (Китайська національна корпорація зернових, олій та харчових продуктів), є два активи в Україні. Перший розташований в Маріуполі. Це комплекс з переробки насіння соняшнику зі щоденним обсягом переробки 1500 тонн і місткістю 180 тис метричних тонн. Другий об'єкт - це недавно побудований термінал Миколаївського зернового порту, який може похвалитися перевантажувальною потужністю 2,5 млн тонн на рік і пропускною спроможністю складу в 125 тис тонн. Україна є єдиною європейською країною, де присутня Noble Agri, конкуруюча з такими великими американськими компаніями, як Cargill, Monsanto і Bunge. Крім того, Noble Agri закуповує масові товари з регіонів з низькими виробничими витратами і поставляє їх на ринки попиту з високими темпами зростання, особливо в Азії та на Близькому Сході; наприклад, він є провідним постачальником кукурудзи і соєвого борошна в Саудівській Аравії. Таким чином, на додаток до забезпечення поставки сільськогосподарської продукції в Китай, Noble Agri також конкурує на світовому ринку з іншими, в основному американськими компаніями.
Очевидно, що у Китаю є стратегічні інтереси в Україні. Цей інтерес заснований на довгостроковій перспективі, яка бачить Україну як ключову ланку в Європу. Оскільки Китай переслідує свою генеральну стратегію для Євразії, Україна готова стати основним бенефіціарієм.
