Маневри президента Росії Володимира Путіна з Заходом і Україною часто порівнюють з грою в шахи. Порівняння бездоганне, але з одним застереженням. На відміну від бажаної для нього ролі гросмейстера, російський президент більше нагадує гучного гравця в барі, який стукає фігурами по дошці. Ефект, який він справляє, спочатку лякає, але кращий спосіб обіграти главу Кремля - зробити глибокий вдих, дотримуватися своєї стратегії і вести послідовно наступальну і оборонну гру.
Олександр Мотиль, американський історик українського походження, в статті для журналу World Affairs, переклад якої зробив ONLINE.UA, висловив думку, що в питанні Донбасу Україні варто взяти ініціативу в свої руки, і запропонував три варіанти того, як це можна зробити.
На жаль, президент США Барак Обама не дуже зацікавлений в тому, щоб грати в шахи з Путіним. Можливо, зацікавлені Держдепартамент і Пентагон, але вони недієздатні через байдужість Обами. Європейський Союз, майже за визначенням, грає не дуже добре. Справді, його держави-члени ніяк не можуть домовитися про те, грають вони в шахи, шашки або футбол.
Знущання Путіна і неучасть в грі Заходу дають українській владі достатньо місця для маневру. Якби у Києва було бачення майбутнього, він міг припинити реагувати на події і спробувати врегулювати війну на сході України на своїх власних умовах. Зробивши сміливі заяви, Київ міг би взяти ініціативу в свої руки і шокувати Вашингтон і Європу, вивівши їх зі стану самовдоволення.
Взяти, приміром, Мінські угоди. Франція і Німеччина тиснуть на Україну з вимогою провести вибори на території окупованого Донбасу, незважаючи на те, що Кремль нехтує своєю частиною домовленостей і порушує режим припинення вогню, озброюючи своїх маріонеток, пригнічуючи свободу слова і зібрань, а також контролюючи українсько-російський кордон. Вибори вважатимуться порушенням всіх цінностей, про відстоювання яких говорять Франція і Німеччина, і лише гарантують постійне ракове утворення Росії в політичному організмі України.
Замість того, щоб постійно грати в гру зі взаємними звинуваченнями,
Києву варто заявити
про тимчасове призупинення свого суверенного права на територію Донбасу і доручити вибори відповідному міжнародному органу. ОБСЄ або ООН могли б організувати, провести і курирувати вибори від початку до кінця. Зі свого боку, Україна прийме результати, якщо незалежні міжнародні спостережні органи визнають процес волевиявлення чесним і вільним.
А ще краще, якби президент України Петро Порошенко оголосив
, що він підтримує надання окупованому Донбасу статусу повністю суверенного регіону в рамках конфедеративної України, вважає автор. Територія матиме свій власний уряд, свій власний бюджет, власну поліцію, власну економіку і закони. Київ не надаватиме їй субсидій, а територія не субсидуватиме Київ. Все, що їх буде пов'язувати, це якийсь значною мірою символічний інститут, можливо, безсила рада старійшин, які будуть періодично зустрічатися, співати пісні і веселитися.
Путін і його маріонетки будуть загнані в кут. Путін хоче, щоб Донбас послабив Україну. Якщо ізолювати Донбас, забезпечивши конфедерацію, можливості Кремля впливати на Україну стануть нульовими. І маріонетки (так звані ДНР-ЛНР, - ред.) не зможуть відмовитися - Україна дає їм набагато більше автономії, ніж вони хочуть. Зрештою, у України буде збанкрутілий злочинний штат на кордоні, а не збанкрутілий злочинний штат всередині країни.
Якщо це занадто радикально, можна розглянути
третій варіант
: Порошенко міг би оголосити про те, що Україна "призупинила" всі зусилля з реінтеграції окупованого Донбасу, скажімо, на десять років. Ніяких Мінських домовленостей, ніяких військових і дипломатичних переговорів - просто заморозити статус-кво. Через 10 років ОБСЄ і ООН проводять референдум про самовизначення окупованого Донбасу, дозволяючи жителям обрати, хочуть вони повернутися в Україну, залишитися незалежними або приєднатися до Росії.
Кожен з цих трьох варіантів має неоціненну перевагу, даючи Україні ініціативу. Київ пропонує сміливі рішення, які узгоджуються з правами людини і демократичними нормами, і Росія, і Захід повинні на них відповісти.
Українська еліта повинна перехопити ініціативу. Якщо вони не протистоятимуть поганій шаховій грі Путіна своєю розумною грою, то програють.
