Росія Путіна буде проклята та покарана історією - Мирослав Попович
Категорія
Україна
Дата публікації

Росія Путіна буде проклята та покарана історією - Мирослав Попович

Росія Путіна буде проклята та покарана історією - Мирослав Попович
Джерело:  online.ua

Про те, як українсько-польські відносини впливають на Європу, чому нації континенту не можуть сформувати спільне розуміння минулого, який тип держави побудований у Росії, та чому путінський режим буде проклятий історією розповів у інтерв’ю ONLINE.UA український філософ, директор Інституту філософії НАН України, учасник ініціативної групи «Першого грудня» Мирослав Попович.


- Ініціативна група «Першого грудня» звернулась до поляків, щоб встановити спільний День пам’яті жертв польсько-українського конфлікту. Таке враження, що примирення з поляками у нас кожен рік. Чи можна тут поставити крапку, чи це постійний процес, котрий не передбачає «кінця в тунелі»?


- Перше: ми ще остаточно не розібрались із фактичною стороною справи. Хто стріляв? Кого? Чому? Яка була перша оцінка тих подій, яка сьогодні оцінка у нас, у поляків та у світі? Друге: можна багато говорити різних політичних речей, але поки що ніхто нічого кращого, ніж взаємне прощення, не придумав. Та для цього потрібні постійна праця істориків і деполітизація українсько-польської історії. Також розуміння її в ширшому контексті, як всієї історії Європи та світу. Ми не повинні і не можемо переписати історію, але можемо її по іншому оцінити, по чесному її бачити.


- Поляки та українці жили разом в мирі довгий період. Були, звісно, Хмельниччина, Коліївщина, пацифікація 1930-х, але більшість часу все ж було мирне співжиття. Чому саме в ХХ столітті так сталось, що на Волині відбулась трагедія? 


- Ніхто не чекав, що ХХ століття стане таким кривавим. Період перед Першою світовою називали «Прекрасна епоха» (французькою Belle Époque, період європейської історії між 1890 та 1914 роками, – ONLINE.UA). Перша світова була як грім серед ясного неба. Певною мірою загострення відносин стало результатом Першої світової та всіх тих катаклізмів, які вона породила.


- Сьогодні серед польської та української молоді сильні націоналістичні настрої. Наскільки націоналізм двох народів може стояти на заваді примиренню?


- Безумовно, така небезпека є. Сьогодні правий радикалізм на підйомі у всій Європі. Але він був в історії Європи впродовж всього ХХ століття. Та писати і читати історію треба чесно, а політичні міркування залишати поза історією. Бо це непорядно та інтелектуально нечесно. Тим більше, що серед поляків і українців є нормальні вчені, які можуть професійно досліджувати проблемні сторінки українсько-польських відносин.


- Нещодавно Бундестаг Німеччини визнав геноцид вірмен. Туреччина дуже емоційно відреагувала. Яка має бути модель відносин між різними націями, щоб старі конфлікти не ускладнювали та не породжували нові?


- Як приклад, можу навести відносини між Німеччиною та її сусідами – Францією та Польщею. Там теж не все безхмарно, але німецько-французькі відносини такі, що більшості сьогоднішніх французів і в голову не прийде кинути камінь у німця.


- Яким ви бачите конфлікт на Донбасі, як українсько-російський конфлікт? 


- На жаль, так. Водночас, для мене війна на Донбасі і анексія Криму є продовженням боротьби за правду, яку я бачив упродовж всього свого життя: окупація, ХХ з’їзд партії (1956 рік, початок процесу десталінізації, – ONLINE.UA), застій і перебудова.


Росія неможлива без Сахарова і багатьох моїх московських і пітерських друзів. Для мене вони – Росія. А те, що воює проти нас, путінська Росія, це ж подібна до фашизму держава. Історія дала такому типу держави певний час, але ця Росія буде проклята і покарана історією.


- В Західній Європі об’єднання відбулося через примирення німців із сусідами. Чи можлива єдина Європа в ситуації, коли Україна у фактичному стані війни з Росією?


- Ідея єдиної Європи не нова. Про єдину Європу мріяли перед Першою світовою. Ленін писав про Сполучені Штати Європи. Були різні варіанти єдиної Європи. Всі ці мрії не такі й нові. Чи зможе вся Європа вийти на французько-німецьку модель – я не знаю. Я не великий оптиміст у цьому питанні. Тут головне - не пересваритись по дрібницях через питання на шляху до великої цілі – єдиної Європи.


Олександр Куриленко

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?