Шансів немає: західні ЗМІ знову жорстко пройшлися по Порошенку і українській владі

ONLINE.UA
  |  Політика   |   Читать на русском
Шансів немає: західні ЗМІ знову жорстко пройшлися по Порошенку і українській владі
Фото: gordonua.com
Олігархи — найбільша проблема України. Якщо є головна перешкода на шляху створення функціонуючої держави, здорової економіки і справжньої демократичної відповідальності — це саме олігархи, які контролюють країну.

Консультант з політичних ризиків для інвесторів в країнах з економікою, що розвивається, доктор Ніл Абрамс і професор політології в Університеті Каліфорнії, Берклі, Стівен Фіш в своїй статті для Foreign Policy, розповіли, як Україні позбутися олігархів і почати розвиток країни. ONLINE.UA зробив переклад чергової жорсткої статті західних ЗМІ про Україну (попередню читайте
тут: Порошенко повернувся до старих звичок: нова жорстка стаття The New York Times про Україну).

Олігархи вперше з’явилися в роки після оголошення незалежності України в 1991 році. Вони розбагатіли, отримавши привілейований доступ до ринку газу, можливості експропріації компаній у приватних власників, проводити торги з державними підприємствами на вигідних умовах і приватизувати ті ж компанії за копійки. Ганебні угоди, які лежать в основі їх багатств, роблять життєво важливим для них збереження можливості підкуповувати державних чиновників, зберігати корумпованість економіки і слабкість верховенства права. Світ, в якому регулюючі органи дотримуються правил, прокурори і судді поводяться скрупульозно, демократичні процедури припускають притягнення керівників до відповідальності, а конкуренція на ринку працює так, як задумано — це той світ, в якому олігархи не можуть жити і працювати.

Заклики викорінити, нарешті, їх вплив стають все більш гучними і численними. Але мало які експерти запропонували здійсненні плани того, як цього досягти. Беручи це до уваги, автори публікації представили дорожню карту того, як це може бути зроблено.

Ключ до влади плутократів — це їхні гроші. Заяви, що вони контролюють 70% до 85% економіки, ймовірно, перебільшені. Але олігархи надзвичайно багаті, і їх багатство дає їм незбагненну, за мірками більшості демократичних держав, ступінь впливу. Всього лише шість чоловік володіють більшістю телеканалів, радіо і друкованих ЗМІ країни. Парламент — це всього лише трохи більше, ніж арена для конкуруючих магнатів. Корумпована судова система дозволяє їм красти державні кошти і безкарно фальсифікувати вибори. Українську владу очолює президент Петро Порошенко — сам олігарх із сумнівним минулим, зазначає Foreign Policy.

У реальних реформ немає шансів, якщо не буде завдано серйозного удару по багатству і впливу олігархів. Для того, щоб це відбулося, повинні бути зроблені такі чотири кроки:

По-перше
, політичний клас, який править Україною з моменту здобуття нею незалежності, повинен впасти. Його представники зберегли свою владу в країні, незважаючи на успішні народні повстання в 2004 і 2014 роках проти фальсифікацій на виборах і масової корупції. Будь-яка влада, яка вийшла з цього класу, включаючи нинішню, буде занадто скомпрометована зв’язками з олігархами, щоб змінити країну.

Заміна правлячого класу вимагає дій народу на виборчих дільницях. Українці повинні обирати парламентську більшість і президента не з представників посткомуністичного політичного істеблішменту, впевнені автори статті. На їхню думку, після свого обрання така нова коаліція повинна призначити уряд переважно з авторитетних технократів замість "своїх" людей.

Такий "трюк", практично немислимий для більшої частини історії пострадянської України, зараз здається все більш можливим. З часів революції на Євромайдані 2014 року громадянське суспільство процвітає і навіть впроваджує новий "єврооптимістичний" контингент в парламент. Якщо ця тенденція збережеться, то у Верховній Раді може бути створена політична опозиція, яка буде одночасно надійною і незалежною від істеблішменту елітою.

Як не дивно, але (абсолютно випадково) вторгнення президента РФ Володимира Путіна в Україну зробило цю можливість навіть більш імовірною. Війна об’єднала країну навколо мети європеїзації і ефективно відсікла найбільш "русофільську" частину електорату, яка могла б виступити проти такого шляху.

Після того, як буде обрано нову владу України, можна, на думку авторів статті, приступити до реалізації другого етапу — заміни корумпованих чиновників на мотивованих активістів і тих, хто не перебуває у владі. Вигнання ставлеників магнатів з уряду має вирішальне значення для позбавлення олігархів їх політичного захисту та доступу до державної "щедрості". Судова система повинна бути першою мішенню цієї кампанії.

Цей процес займе деякий час. 20 тисяч прокурорів і 10 тисяч суддів за одну ніч змінити не можна. Але це не повинно служити ще одним виправданням бездіяльності. Нова влада може легко встановити спеціальну прокуратуру і суди, де працюватимуть авторитетні професіонали, які матимуть на меті порушення справ за випадками корупції на високому рівні.

Національне антикорупційне бюро, яке почало роботу в грудні 2015 року, здається, забезпечило хороший старт, але його явно недостатньо в тому вигляді, як зараз. У той час як НАБУ може розслідувати і припиняти злочини, у нього на шляху стоять серйозні юридичні обмеження та нестача персоналу. Відсутні також ряд спеціальних судів, в яких бюро могло б розглядати справи, дії НАБУ заганяє у безвихідь корупція в судах загальної юрисдикції. Така ситуація навряд чи дивовижна, враховуючи, що нинішні лідери України теж ставлять НАБУ палиці в колеса, не даючи робити його роботу.

Послабивши хватку олігархів в державі першими двома кроками, можна домогтися третьої і четвертої цілей — зламати їх вплив на економіку.

Третій крок
полягає в ліквідації субсидій (маються на увазі преференції в економіці, — ред.), від яких залежить більшість олігархів. Це, в першу чергу, вимагає приватизації державних підприємств, які магнати використовують для власного збагачення. Добре було б почати з горезвісних регіональних енергетичних компаній. Ця серія приватизацій повинна порвати з традицією і бути справедливою, чесною і відкритою як для іноземних, так і для вітчизняних учасників. Це б відсіяло олігархів з числа потенційних покупців на користь нових власників.

Нове керівництво повинно також спростити "візантійську" систему регулювання і оподаткування України. Ця система незаконно дає масивні преференції олігархам, ізолюючи їх від конкуренції на ринку; саме вони, врешті-решт, відрізняються використанням службового становища, щоб обійти різноманітні правила.

Навіть якщо олігархи позбавлені своїх заповітних субсидій, в розпорядженні корумпованих капіталістів України як і раніше буде значний арсенал коштів і активів, які вони вже накопичили. Для того щоб по-справжньому підрізати їм крила, влада повинна змусити їх відмовитися від значної частини своїх здобутих нечесним шляхом станів.

Четвертий і заключний крок
покликаний зробити саме це. Спеціальні прокурори повинні проводити арешти за пов’язаними з корупцією звинуваченнями якомога більшої кількості олігархів. Потім вони повинні запропонувати їм угоду про визнання провини: або заплатити гігантський одноразовий податок на активи, які вони вкрали, або постати перед звинуваченням за минулі гріхи. Такий підхід спрацював в Грузії після Революції троянд 2003 року. Він може спрацювати і в Україні.

Основна мета, йдеться в публікації — не покарати олігархів, а використовувати реальну загрозу звинувачень, щоб змусити їх розщедритися і віддати значну частину свого багатства. Це підірве їх здатність купити практично все і всіх, і тим самим зменшить їх казкову здатність зривати реформи.

Правда, угода про визнання провини дозволить магнатам уникнути правосуддя. Але заклики притягнути до відповідальності всіх олігархів — нереальні. Укладення угоди про визнання провини з більшістю і судове переслідування тих, хто ухиляється, набагато більш реально. Очікувати, що українські прокурори візьмуть у виробництво складні справи про корупцію проти всього олігархічного класу — це значить припустити, що верховенство закону вже існує. Але цього ще немає.

Запропонована схема дає можливість прокласти шлях до реформ для забезпечення верховенства закону, компрометуючи тих, хто стоїть на шляху. З відходом олігархів на другий план процес створення надійного демократичного режиму і динамічної ринкової економіки може, нарешті, початися.

Західні країни можуть допомогти. По-перше, вони можуть перекрити засудженому політичному класу України доступ до мільярдів допомоги, які дозволяють йому залишитися при владі. Фактично не підтримавши реформи, західна допомога допомогла правителям України і звільнила їх від необхідності створення функціонуючої держави і ринкової економіки. Продовження цієї допомоги тільки продовжить утримання влади елітою. Допомога, яка йде в обхід уряду та підтримує громадянське суспільство, повинна тривати. І вся допомога може відновитися, коли справжні реформатори прийдуть до влади і встановлять владу, вільну від олігархів і їх наймитів.

По-друге, на Заході "туляться" найбільші юрисдикції в сфері офшорів — Великобританії і Сполучених Штатів Америки. Ці та безліч інших податкових притулків в Західній Європі зберігають багатства олігархів і клептократів з України та інших країн. Щоб стратегія по операціях про визнання провини працювала, українські прокурори повинні отримати доступ до інформації про офшорні запаси олігархів. Західні правоохоронні органи можуть допомогти своїм українським колегам у вирішенні цього завдання.

Але перший крок для народу України — це прибрати (мається на увазі — переобрати, — ред.) політичне керівництво і замінити їх компетентними людьми, яких зараз немає у владі, і професійними технократами. Без цього жоден з інших запропонованих заходів не буде успішним. Це не відбудеться в нинішньому році. Але українці як ніколи раніше бачать необхідності заміни, а не просто кадрової перестановки своїх правителів. З правильними лідерами, кількома хорошими політичними заходами, а також невеликою допомогою з боку Заходу нескінченний занепад в Україні може припинитися.
-1
+18
РЕКЛАМА
Вхiд