Колишній розвідник, а нині інструктор-волонтер бійців АТО на Донбасі Олег Бондаренко (Птах) поділився історіями про те, як бійці витягують своїх товаришів по службі з поля бою, і на які героїчні зусилля йдуть українські військовослужбовці для порятунку своїх товаришів.
Про це Бондаренко розповів в інтерв'ю ONLINE.UA.
«На війні ти ж ризикуєш постійно, щосекунди. Прилетіти до тебе може, що завгодно, коли завгодно і з якою завгодно сторони. Тут немає поняття не-ризику, ризик є завжди і всюди. Навіть в тому, що ось йде боєць по бруду, тягне на собі пораненого товариша - і в будь-який момент може впасти і зламати собі ногу, наприклад. Але він повинен дійти сам і донести друга», - розповів Бондаренко.
«Питання не стоїть в тому, хочу або не хочу. Ти просто не можеш кинути свого. Інакше як потім жити, знаючи, що ти міг його витягти і не зробив цього?», - продовжив розвідник.
«І, напевно, це заслуга командирів. Адже, якщо ви вдвох десь потрапили в халепу, і ти не витягнув одного - ніхто про це і не дізнається. Ти можеш прийти і розповісти, який ти герой, як ти намагався, але нічого не зміг зробити. Але як ти будеш жити далі? Як заспокоїш свою совість? Який ти після цього чоловік?», - сказав Бондаренко.
Читайте також: 30% кадрових росіян, решта - шваль всяка: розвідник про те, хто воює проти України на Донбасі
«Ти можеш скільки завгодно бути поранений, втомлений. Себе перев'язав - і, якщо розумієш, що можеш тягти - тягни. Кожен крок від противника наближає тебе до своїх. Значить, більше шансів, що тебе потім разом з ним витягнуть. Але ви будете разом. Ви удвох пішли - удвох повинні прийти. Все, це не обговорюється. Це твоя команда, це твій друг. Він тобі прикривав спину, поки ти там бігав. Тепер він поранений, і, значить, твоя тепер черга. Ти його повинен тягнути додому», - продовжив Бондаренко.
«Розумію, що іноді це складно. Є прийом, коли ти, відходячи, прикривається тілом свого пораненого товариша. Так, це цинічний прийом. Швидше за все, вийде тільки один з вас. Інший, швидше за все, загине. Але ти його принесеш», - розповів Бондаренко.
«Про це можна багато дискутувати, про це можна цілу докторську дисертацію писати - а як це з моральної точки зору і так далі ... Війна - взагалі брудна справа. Але ти його винесеш. Ти зробиш все, що можеш. Не будеш їм прикриватися - удвох ляжете, ніхто не вийде. Суворо, але це так», - сказав розвідник.
«Так, він загине. Можливо. А можливо - ні. Можливо, від нього відійде рикошетом осколок якийсь, від його броника, і ви удвох вийдете. Так, контужені, у кого-то, може, відірвана нога - але нічого. Зате потім сядете через п'ять років: а пам'ятаєш, як ти мене тягнув? - Пам'ятаю ... Все. Це коштує набагато більшого, ніж якісь там нормативи і все інше-інше», - вважає Бондаренко.
Відповідаючи на запитання, чи доводилося йому когось витягувати, Бондаренко сказав: «Доводилося, так».
«Було таке, що витягали. І з Вуглегірська витягали. І ходили за пацанами туди, на Д-4, евакуювали хлопців ... Я на машині був - потім довго від крові відмивав. Снігом і водою. Не пам'ятаю, скільки їздив, але довго. Години дві-три, не менше. Кількості ходок не пам'ятаю», - розповів розвідник.
«Те ж саме - у Дебальцевому. У Дебальцевому, по суті, саму спеку я не застав, тому що 2 лютого мене там трошки накрило. І я трошки раніше звідти пішов. Гризе мене це час від часу - що я не був там, де були всі інші. Але зате було Нікішине, була Гостра Могила, були виходи за "нуль". Хлопці з Дебальцевого нас прикривали, коли ми виходили. Вони знають багато чого, що ми робили, і як ми це робили», - розповів Бондаренко.
«І ось тут - як раз та сама страховка, коли різні роди військ, види навіть, один одного прикривають ... Наприклад, танкісти прикривають розвідників, або стрелкотня прикриває броню, або що-небудь таке. Здавалося б, так? Стрелкотня прикриває броню ... Але і таке буває», - згадує розвідник.
«Це коли ти дієш не згідно з нормативами загальноприйнятими, а ситуативно. Ось зараз ось, бо так сталося. І ти розумієш, що обставини, обстановка складаються так, що по-іншому ні вони, ні ми не виживемо. Звідки воно береться - ніхто не знає. Напевно, це чуйка якась, або спрацювання, або просто небезпека так діє», - додав Бондаренко.
