Міркування про можливості пожвавлення Мінського процесу під час переговорів міністрів закордонних справ країн Нормандської четвірки - лише гарна міна при поганій грі. Росії все одно, а Україна не може собі дозволити відмовити західним партнерам у створенні антуражу для чергового нападу глибокої стурбованості.
Зазначу, що про можливість нової зустрічі Нормандської четвірки на рівні міністрів закордонних справ заговорили практично одразу після закінчення страшного тижня
. Схоже, російська дилема проста: якщо противника не вдається закошмарити, то краще сісти з ним за стіл переговорів, спробувавши задушити в обіймах. Так воно виходить ефективніше, думають в Кремлі. Правда, проти Росії грає візит міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічуса і посла цієї країни в Україні Марюса Януконіса в Авдіївку, яка ще не відійшла від обстрілів. 14 лютого Європейський парламент дасть свою оцінку ситуації на Донбасі, і вкрай сумнівно, що європарламентарі в масі своїй гладитимуть Путіна по шерсті.
Звертає на себе увагу
риторика Сергія Лаврова. Шеф російської дипломатії в недавньому інтерв'ю НТВ
приділив максимальну увагу подіям в Україні. Звинувачення стандартні - "добровольчі батальйони" несуть відповідальність за загострення ситуації в Авдіївці, Київ канючить гроші у Заходу, який поступово розчаровується в українському проекті, апелювати до совісті представників керівництва України сенсу немає. Лавров закликав хіба тільки до децентралізації - це його улюблена фішка, подібні заклики лунають вже більше трьох років, ще з часів протистояння Євромайдану і Віктора Януковича. У Кремлі бачать децентралізацію як спосіб демонтувати українську державність під слушним приводом реконструкції. Російська дипломатія не приховує своєї зацікавленості в отриманні карт-бланшу для впливу на Україну, але поки її мрії залишаються виключно мріями.
Поряд з російськими хотєлками не варто відкидати прагнення нового шефа німецького МЗС Зигмара Габріеля скоріше увійти в курс нормандських справ. У Кремлі розраховують, що політик, який неодноразово побував у Москві після впровадження санкцій Заходу, виявиться поступливіше Франка-Вальтера Штайнмайєра, який став у неділю президентом Німеччини. Чи спрацює цей розрахунок? Сумнівно з багатьох причин.
Зустрічі в Нормандському форматі на рівні міністрів або глав держав все більше спрямовані на демонстрацію активності і збереження обличчя їх учасників. Спільні прес-конференції після них не проводяться, узгоджені документи не приймаються. Наприклад, Мінські домовленості від 12 лютого 2015 року в кінці минулого року були пролонговані. Вони зберігають свою стримуючу функцію тільки до пори, до часу, і події в Авдіївці показали, що документ не сприймається Росією і сепаратистами як обов'язковий до виконання. Україна не може собі дозволити відмовитися від них, щоб не накликати цим критику Заходу, а Росії, що бореться за скасування санкцій, також невигідно брутально їх порушувати. У Кремлі вважають за краще тактику дрібного фолу на Донбасі в надії, що арбітри з Берліна і Парижа цього не помітять.
Читайте також:
тін хоче змінити владу в Києві, а Трампу потрібна унікальна пропозиція від України
З огляду на те, що зустріч дипломатів запланована на 16-17 лютого - дату напередодні річниці розстрілу Небесної Сотні - я б не виключав озвучування Лавровим якийсь капості, здатної підіграти бажаючим хитнути ситуацію в Україні. Але це - максимум, на який сьогодні здатний Кремль. Там розраховують, що українці з'їдять себе самі.
Що стосується Мінських домовленостей, то візит найкваліфікованіших лікарів в мавзолей не здатний оживити його мешканця. Досягнуте два роки тому крихке перемир'я залишається крихкою ж тактичною базою взаємодії сторін конфлікту, але не стане основою для його успішного вирішення. Потрібні нові учасники переговорного процесу і реальна дорожня карта виконання заявлених намірів.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
