Уанет проти Рунета: життя після заборони
Категорія
Економіка
Дата публікації

Уанет проти Рунета: життя після заборони

Уанет проти Рунета: життя після заборони
Джерело:  NV

Будь-які заборони в епоху інтернету – явище безглузде. Але для українських паблішерів заборона російських ресурсів буде мати прямі наслідки.

Про це пише медіаменеджер, директор Starlight Digital Sales Юлія Трибушна у своїй колонці на "Новое время. Бізнес".

От тільки чи зможуть українські інтернет-ЗМІ скористатися точкою зростання?

Заборона російських сайтів серйозно змінить український медіаландшафт. Перехід користувачів і грошей з російських майданчиків на українські тепер неминучий і, безсумнівно, вигідний українським паблішерам. Вони давно програвали популярним майданчикам рунету, і на те були об'єктивні причини. Питання в тому, чи зуміють українські паблішери продемонструвати гнучкість і використати шанс по максимуму.

Чому в топі найпопулярніших в Україні сайтів – всього пару українських? Причин, якщо відкинути історично-мовну, дві: тут мало грошей і небагато професіоналів.

Українські медіаресурси, в яких, безсумнівно, багато талановитих людей, при цьому постійно економлять і чекають закінчення чергової економічної кризи, вони не технологічні, не найякісніші та не інноваційні.

Тут, звичайно, є гроші на пропаганду, джинсу та політичне замовлення, і немає – на створення крутих продуктів, впровадження інноваційних ідей, виховання професіоналів. Немає грошей – немає ідей – немає професіоналів – немає грошей – немає ідей – немає професіоналів. Все. Коло замкнулося.

"Де гроші, Зіно?" Чому в українських майданчиків немає ресурсів?

Так, в останні років 10 криза і штиль на рекламному ринку "вирують", скільки я себе пам'ятаю. Як тільки криза закінчується – відразу починається нова. Але це лише видима верхівка айсберга. Ось ще причини:

  • Рекламні бюджети, яких і так небагато, розподіляються між гравцями ринку абсолютно непропорційно їх внеску у створення продукту – контенту. Лише 20% рекламних грошей клієнтів доходить безпосередньо до паблішерів. 80% тануть і розмазуються в довгому ланцюжку посередників, який зазвичай пролягає між рекламодавцем і сайтом – це два-три агентства, кілька сейлсхаусів, посередники.

  • Хороші програмісти, дизайнери, маркетологи та інші професіонали працюють на аутсорсі на іноземні компанії, дорого коштують і отримують там більш цікаві задачі плюс зарплати в баксах. Щоб отримати такого в штат, ЗМІ потрібно бути... Ні, не так: не потрібно бути ЗМІ.

  • Логічно, що при таких розкладах українські паблішери технологічно програють як мінімум тим же російським.

  • Відірваність від світового контексту очевидна. Найпростіший приклад: поки весь світ використовує новітні технології для продажу реклами в мережі, українські сайти по-старому користуються російським допотопним продуктом або ж взагалі самописними сервісами.

В країні, де мало грошей, а ті що є, розмазуються між посередниками, неможливо створити крутий інноваційний медіапродукт. Не можна створити без грошей – Медузу. Хоча б Медузу. Бо щоб створити Медузу, потрібно 10 програмістів. І в Україні з такими витратами і таким, як є рекламним ринком, такий проект відіб'ється... ніколи.

Гроші є у сайтів, за якими стоять політики. Але їм, на жаль, не потрібна Медуза. Їм потрібен рупор, а рупору не обов'язково бути крутим і високотехнологічним. Рупор повинен бути масовим і простим. А раз так, то простіше влити гроші в джинсу або в новинні агрегатори, де 100.500 переглядів забезпечуються клацанням пальців.

Недобросовісним паблішерам простіше вкласти гроші не в розвиток контенту, а в закупівлю бот-трафіку. І нікого з них не хвилює, що це підриває довіру рекламодавців до Інтернету взагалі. І знаходить відображення в бюджетах, які ріжуть і жаліють.

Ще один важливий момент. Неможливо заробити на якісному контенті, якщо будь-хто може його безкарно вкрасти і продати. А піратство і кіберзлочинність чверть століття цвіли в Україні буйним цвітом і не регулюються законодавчо, незважаючи на благання і загрози Держдепу і стогони місцевих музикантів.

Що говорити – на ринку немає єдиного і якісного дослідника, а у тих, що є – різні дані і підходи до оцінки трафіку, і домовитися учасники ринку не можуть навіть про те, щоб на ринку котирувалася одна валюта.

У підсумку ринок схожий на хаос, борсання, боротьбу без правил «кожен сам за себе». Урвати і втекти. Або намагатися донкіхотствувати, що самогубство в середовищі, де не працюють закони і моральні обмеження.

Якщо ми намагаємося будувати якісну країну, з якісно новими інститутами і якісними медіа, незалежна якісна преса – це одна з найважливіших опор демократії. І якщо її немає, то демократії – теж як би немає.

Спільноті українських паблішерів давно варто обзавестися власним «НАБУ», яке буде боротися з нечесними практиками, джинсою і добиватися перерозподілу бюджетів між учасниками рекламного «харчового ланцюжка» на користь тих, хто створює якісний контент. За умови, що ми домовляємося на березі, що якісний контент нам в принципі потрібен.

Про все це ми будемо говорити на Львівському медіафорумі в п'ятницю, 26 травня на панели Діджітал. Є набір ідей, які допоможуть паблішерам бути крутіше і заробляти більше. Приходьте. Їх потрібно терміново обговорювати.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?