Зупинити епідемію СНІДу - головна мета UNAIDS в Україні
Категорія
Україна
Дата публікації

Зупинити епідемію СНІДу - головна мета UNAIDS в Україні

Зупинити епідемію СНІДу - головна мета UNAIDS в Україні
Джерело:  online.ua

У 2017 році команда ООН в Україні відзначала 25 років своєї присутності в країні. Якими є завдання та досягнення 18 фондів, програм та спеціалізованих установ, які працюють в Україні. Саме на ці питання ми відповідаємо у спеціальному проекті, який складається із серії статей, присвячених 25-річчю роботи ООН в Україні.

Про діяльність UNAIDS в Україні, досягнення та запроваджені програми розповів координатор UNAIDS в Україні Яцек Тишко (Jacek Tyszko, UNAIDS country coordinator).

Коли був заснований офіс UNAIDS в Україні?

Український офіс з напряму боротьби проти ВІЛ/СНІДу відкрився одним із перших у світі. Це сталося 1996 року, через кілька місяців після того, як ECOSOC (Economic and Social Council) ООН, один з головних органів, затвердив спільну програму для групи агентств. Я вважаю за потрібне зазначити, що UNAIDS – це не окрема спеціалізована установа ООН, а Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу. Це, напевне, найпоказовіший приклад реформ у дії, запроваджених генеральними секретарем ООН Кофі Ананом. UNAIDS була заснована шістьма на той час, а тепер одинадцятьма, агентствами ООН, котрі вирішили об’єднати зусилля для боротьби проти єдиної глобальної проблеми. Ми, як секретаріат цієї програми, тільки координуємо ці одинадцять агентств на шляху до головної мети: зупинити епідемію СНІДу.

В Україні не випадково відкрився один із перших офісів цієї Програми. За темпами та розмахом поширення епідемії Україна займає друге місце після Росії в регіоні Східної Європи та Центральної Азії . Тому Україну було обрано пріоритетною державою для глобальної реакції на епідемію.

Які головні досягнення Програми вдалося втілити за останні 25 років в Україні?

Це доволі розлоге питання, його можна розглядати в багатьох вимірах і площинах. Однак я мушу сказати, що як на світовому рівні, так і на рівні України одним із найголовніших досягнень можна вважати мобілізацію партнерів навколо цієї проблеми. Залучати партнерство для боротьби з ВІЛ/СНІДом дуже важливо. Адже якщо на початку було прийнято вважати, що ця проблема лежить винятково у полі медицини та здоров’я, то з часом стало зрозуміло, що це справа багатьох. Ми розуміємо, що вірус впливає не тільки на фізичне здоров’я людини, але й на соціальне, ментальне, торкається певною мірою інституту сім’ї, економічного розвитку країни, врешті-решт. І не можна вирішити це питання відвідинами лікаря. Ми знаємо також, що складнощі виникають і зі стигмою, так, в контексті боротьби за права людини. Таким чином, засновники дуже швидко дійшли висновку, що боротися з цією проблемою можна тільки спільними зусиллями багатьох органів та інституцій, тобто необхідним було створення великої коаліції. Саме Програма ООН займається залученням іноземних партнерів до України.

Наступним аспектом є залучення спеціалізованих громадських організацій та громадських рухів. Ці утворення напряму пов’язані з питанням боротьби за права людини, боротьби проти дискримінації. Вони часто зосереджені навколо так званих ключових груп-осередків загострення епідемії. Звичайно, що у кожної держави ці осередки різні. Так, в Україні найголовнішим центром поширення епідемії є споживачі ін’єкційних наркотиків. Як ми розуміємо, ця група є важкодоступною і досить замкнутою. Отже, необхідні представництва саме від цього прошарку населення. Кому, як не їм, найкраще відомо, як діяти у випадку виявлення статусу ВІЛ-інфікованого і як у такому разі допомагати. UNAIDS активно підтримує такі громадські утворення людей, які представляють інтереси населення як пацієнтів. Такі великі групи беруть участь в обговоренні найкращих шляхів подолання проблем ВІЛ.

Читайте також статтю серії: Дитячий фонд ООН закликає об’єднатися заради дітей

Ще одне наше досягнення – це, безперечно, фінансування та залучення інвестицій. Коли ми говоримо про громадські утворення, то ясна річ, що вони не в змозі зібрати великі кошти. З боку влади то складна економічна ситуація, то конфлікт на сході України не дають можливості фінансувати заходи Програми боротьби з ВІЛ/СНІДом повною мірою. Саме UNAIDS залучає інвестиційні вкладення. За роки своєї діяльності в Україні вдалося залучити півмільярда доларів інвестицій. 500 млн доларів є величезною сумою, як можете собі уявити. Зараз галузь боротьби з ВІЛ-інфекцією є однією з найдієвіших у країні - порівняно з подоланням інших смертельних хвороб. Тверде фінансування та інвестиції надали усім зареєстрованим ВІЛ-інфікованим належний догляд та лікування. Наш обов’язок - не відвернути ці фінансові внески, бо міжнародні фундації можуть будь-якого моменту сказати: «Все, добре, країна справляється, коштів вистачає, є більш гострі місця розповсюдження інфекції».

Все ж таки, я думаю, що найбільша історія успіху для України - це збільшення лікування у 20 разів протягом десяти років. Сьогодні у нас на лікувальному обліку 84 тис людей з 240 тис носіїв вірусів. Це абсолютний ключовий фактор з точки зору контролю епідемії.

Національна історія успіху полягає в тому, що, незважаючи на безліч труднощів, включаючи ситуацію на сході, рівень інфляції, яка прямим чином вливає на те, скільки людей можна поставити на лікування (якщо раніше за 10 дол. можна було купити цілий пакет ліків, то сьогодні – тільки один лікарський засіб), 2017 року держфінансування збільшилось з 254 млн до 684 млн грн. І зараз держава переходить до нових цілей, а саме до Fast-Track Strategy, згідно з якою до кінця року в країні буде 100 тис людей на лікуванні.

А як щодо центрів, де люди можуть перевірити наявність/відсутність ВІЛ-інфікування?

Так, це важливе питання за умови реалізації поточної стратегії. Кілька років тому глобальне рішення підвело до висновку, що, якщо ми дійсно хочемо оголосити про знищення епідемії до 2030 року, зараз ми маємо докласти максимум зусиль від 2015 року до 2020 року в реалізації підходу Fast-Track. Ключова ідея так званої стратегії «90-90-90» полягає у тому, що 90% людей, які інфіковані, знають про свій статус, 90% з них перебувають на лікування і 90% з останніх мають вірус, дія якого настільки пригнічена, що не дозволяє інфекції поширюватись і не впливає на організм самої особи. На практиці це означає, що ми повинні докласти абсолютно всіх зусиль, щоб знайти людей, які не знають про свій ВІЛ-позитивний статус.

Із цим пов’язана ще одна успішна історія UNAIDS. Ми підтримуємо створення цілої низки центрів виявлення та профілактики ВІЛ-інфекції поза бюрократичними процедурами. Це означає , що будь-хто без перешкод і у короткий термін може перевірити себе та отримати потрібні консультації від спеціалістів та соціальних працівників. Сьогодні такий підхід значно спрощує процедуру перевірки порівняно з порядком державних установ.

Як щодо програм, спрямованих на усвідомлення людьми, особливо підлітками, проблеми ВІЛ/СНІДу?

Такі програми - ключова частина політики запобігання розповсюдженню інфекції. Їх можна назвати «додаткові 90» до офіційного курсу «90-90-90», який стосується безпосередньо діагностики і лікування. Треба усвідомлювати, що профілактика нових випадків інфікування є одним із найважливіших етапів у подоланні епідемії ВІЛ і СНІДу.

В Україні існує велика мережа молодих активістів, об’єднаних програмю TEENERGIZER. Вони не лише допомагають підліткам отримати знання за допомогою свого сайту та семінарів, а й виступають з промоцією проблеми ВІЛ, залучаючи надавців до співпраці.

Стосовно роботи UNAIDS на сході України - як відобразився на ній початок конфлікту у 2014 році?

Конфлікт на сході призвів до тяжких наслідків на багатьох рівнях - і відобразився не лише на роботі ООН. Проте в контексті боротьби з ВІЛ важливо зазначити, що Донецька область була і залишається одним із трьох епіцентрів епідемії в Україні. Наразі ми виділяємо ще дві області з надзвичайно високим рівнем розповсюдження ВІЛ-інфекції - Одеську і Дніпропетровську.

Початок конфлікту на сході миттєво відобразився на нашій роботі - ми втратили зв’язок із багатьма пацієнтами, які отримували терапію у цьому регіоні. Тож, теоретично, розрив комунікації спричинив поширення епідемії. Ті пацієнти, які поїхали з окупованих територій і тепер мешкають у країнах Західної Європи, змогли поновити свій статус учасників програми лікування. Але ті, хто залишилися на окупованих територіях, надовго перервали курс лікування, що вплинуло як на стан їхнього здоров’я, так і на загальний рівень поширення епідемії в регіоні. Стосовно тих мешканців, які покинули свої міста і оселилися в Україні у статусі тимчасово переміщених осіб, - декому з них довелося зтикнутися зі бюрократичними труднощами, як-то черги на отримання ліків.

Читайте також статтю серії: Більшість людей не розуміють, що таке волонтерство

Проте одним з найбільших досягнень UNAIDS є те, що наша програма дійшла згоди з Global Fund, яка профінансувала закупівлю препаратів, і UNICEF, яка погодилася доставити їх на окуповані території. Тож на сьогоднішній день, завдяки нашим спільним зусиллям, 8 тисяч пацієнтів у зоні конфлікту повернулися до терапії.

Якою Ви бачите подальшу співпрацю UNAIDS з Україною?

Найважливішою сьогодні є стратегія Fast-Track, яка завершиться, найбільш імовірно, у 2021 році. Після цього будуть підводитися підсумки - чи була вона втілена успішно та якого напрямку дотримуватись у майбутньому. Проте якою б важливою не була Fast-Track, її впровадження є лише однією зі сходинок, які призведуть нас до головної мети. Такою метою, безумовно, є створення державної системи реагування з питань ВІЛ/СНІДу, яка буде повністю незалежною від грошей спонсорів і надавців. Йдеться про систему, яка фінансується державними коштами і співпрацює з громадськими організаціями.

Одним із завдань для нас і наших державних партнерів наразі є проходження крізь перехідний період, який передує стабільності. Ми маємо побудувати велику об’єднану систему реагування з питань ВІЛ і СНІДу - саме вона стане запорукою сталого розвитку України у сфері боротьби з епідемією ВІЛ.

Над матеріалом працювали: Olena Gerasymova, Kateryna Ganenko

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?