Закрыть

Він знову приїхав на свята. Слава Богу, живий!

– Алло? – То Наталя Бліхар? – Так.Слухаю. – Пані Наталю, то Ігор (ім’я змінено з етичних міркувань), я б хотів вам борг повернути… Я заходив до вас на роботу, але охоронець сказав, що ви більше не працюєте на радіо. – Який Ігор? І він почав мені розповідати. Це було два роки тому.Мене покликав охоронець на прохідну, сказав, що до мене прийшов, якийсь чоловік у формі.Я здивувалася, бо ні з ким в той день не домовлялася про інтерв’ю. Він стояв і дивився у вікно.

Завеликий бушлат, шапка, засмальцьовані штани…пакет boss намотаний ручками за долоню.Він повернувся. – Добрий день, пані Наталю. – Добрий… – Ви мене не впізнаєте? Густа недоглянута борода, серйозне, вже зморшкувате обличчя, чорні очі, повні втоми.Здавалося, він хвилювався, бо зітхав майже після кожного слова. – Я Ігор.Ви якось брали в мене інтерв’ю 15 лютого в парку на мітингу. О, Боже! Я знаю Ігоря.

Він високий, міцної статури чоловік, а не…Так і хотілося вигукнути: ” Та що з вами сталося?” – Я поїхав добровольцем на схід… – він наче читав мої думки.– Зараз на свята...

Новини Тернопіль

Всі новини
Загрузка...
Новини інших ЗМІ
Загрузка...
Новини
Всі новини