Мюнхенська конференція з питань безпеки - форум, який вже більше півстоліття намагається визначити ключові тенденції міжнародних відносин. Десять років тому саме в столиці Баварії Володимир Путін фактично оголосив нову холодну війну Заходу, і саме під Мюнхенську конференцію цього року підгадав черговий хід по ескалації ситуації.
Про
указ Путіна, яким визнаються законними видані в ОРДЛО "документи"
, стало відомо якраз під час переговорів міністрів закордонних справ країн Нормандської четвірки. Від цієї зустрічі експерти не очікували дипломатичного прориву, так само як і від участі Сергія Лаврова в заходах в Німеччині - зустрічі міністрів закордонних справ G-20 в Бонні і Мюнхенській конференції. Шефу російської дипломатії, безумовно, не дають спокою лаври Йоахіма фон Ріббентропа - він висловився за "post-West" світовий порядок, прямо натякаючи на прагнення РФ говорити на рівних зі світовими лідерами. Переговори Нормандської четвірки завершилися формальним закликом до припинення вогню, втілити який в життя без участі Росії неможливо.
Але повернемося до рішення Путіна. Як видається, це була домашня заготовка, припасена, щоб перебити негативне для Росії інформаційне тло в Мюнхені. І справа тут навіть не в виступі Петра Порошенка (про нього - трохи нижче). Хоча Ангела Меркель не має наміру відмовлятися від Мінських домовленостей, особливого оптимізму у неї вони не викликають. А її публічно висловлені наміри обговорити з Путіним кібер-атаки і фейки "з Росії з любов'ю" навряд чи радують господаря Кремля. Віце-президент США
, а США залишаються послідовними у своїй підтримці НАТО. Присутність і активний переговорний процес генсека Альянсу Йенса Столтенберга тільки підтверджують, що НАТО рано списувати з зовнішньополітичних розкладів. Промова Пенса стала для Путіна каталізатором агресії, оскільки адміністрація Трампа не виправдовує численних російських надій на зговірливість.
Певні побоювання у офіційного Києва повинна викликати позиція Ангели Меркель, промова якої носила в деякому сенсі передвиборний характер. Бундесканцлерін буде непросто утримати свій пост, який вона займає вже більше 10 років, в протистоянні з висуванцем соціал-демократів Мартіном Шульцем. Екс-президент Європарламенту здатний внести континентальний контекст в хід виборів, тому Меркель вже сьогодні потрібні яскраві перемоги. Врегулювання на Донбасі - найбільш очевидний варіант, тому Меркель підтримала "формулу Штайнмайєра" про паралельний процес зменшення насильства і політичного врегулювання.
Втім, не можна сказати, ніби Меркель повністю відмовилася від України як союзника. Сама дискусія в Мюнхені за участю десятків VIP-ів про майбутнє Заходу, про виклики, що стоять перед світом, безумовно, важлива і повинна знайти продовження в рішеннях в деяких столицях держав світу. Однак саме в передостанній уїкенд зими стало зрозуміло, що "полюс холоду" знову намагається поширити свій вплив. "Паспортний указ" Путіна став викликом не тільки для України, але і для Заходу в цілому. Москва використовувала наявний у неї значний досвід вибудовування відносин з невизнаними республіками, який тепер транслює на схід України.
Петро Порошенко в своєму п'ятничному виступі в Мюнхені
нагадав про події осені 1938 року, коли британський прем'єр Невілл Чемберлен "привіз мир Європі", підкресливши, що сьогодні апетити Росії не обмежаться Україною. Сенс цієї аналогії - не допустити розміну України на інші інтереси Заходу. За словами українського президента, "Путін глибоко і щиро ненавидить Україну" і не бачить її на карті Європи, що, власне, і було підтверджено в "паспортному указі". Порошенко підкреслив, що спроби вирішувати долю нашої країни без її безпосередньої участі не будуть ефективними, і було б дуже непогано, щоб цю тезу почули всі учасники Мюнхенської конференції.
Читайте також:
чекає, що українці з'їдять себе самі: про нові переговори щодо Донбасу
Парадоксально, але традиційний форум з питань безпеки в мінливому світі так і не став центром прийняття адекватних рішень. Більш того - виступив лише тлом для демонстрації чергового прояву геополітичного самодурства Кремля. Відповідати на ці виклики необхідно консолідовано, але Україна залишається на передньому краї протистояння з Росією. При цьому їй доводиться в кращому випадку тримати в умі західну допомогу, переважно покладаючись на власні сили.
, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
